9-13 вересня Дмитро Федорчак, експерт “Діалогу в Дії”, долучився до Міжнародної екуменічної конвокації, яка проходила в Сеулі, Корея. Він взяв участь у панельній дискусії про конфлікти у світі та справедливий мир, розповівши про напругу, з якою щодня живуть українські християни.
“Ми не можемо обирати між опором і примиренням. Ми вчимося того, як опір може захистити умови для майбутнього примирення, а примирення – не дати опору перетворитися на ненависть. Ми не маємо плутати справедливість із помстою, а примирення – з амнезією. Адже нам потрібні обидві опції – і справедливість, і майбутнє”, – зазначив Дмитро.
У доповіді “Між опором і примиренням: українські церкви та пошук справедливого миру під час війни” Дмитро розповів, як війна вплинула на зміну ролі Церкви в Україні:
“Церква має підтримувати тих, хто захищає життя, але мусить протистояти дегуманізації, яку породжує війна. Має берегти пам’ять, але мусить запитати себе, як вона впливає на наших дітей. Має говорити про справедливість, але також мусить зберігати богословське бачення, необхідне для майбутнього, вільного від вічної ворожнечі. Це нелегкий баланс”.
Дмитро також поділився досвідом “Діалогу в Дії” у роботі з пасторами і торкнувся непростих питань, які щодня постають перед українським суспільством: де межа між опором і помстою? коли варто починати говорити про примирення? і як зберігати пам’ять про війну, щоб вона була правдивою, не перетворюючись на “ідола болю”?
Окремо Дмитро закликав учасників доєднатися до України на шляху до справедливого миру:
“Справедливий мир – це не те, чого Україна вже досягла і тепер може пояснити іншим; це дорога, якою ми йдемо, поки земля досі здригається. Жоден із наших досвідів не можна просто перенести з одного контексту в інший, але вони можуть стати супутниками”, – підсумував Дмитро.
Цьогорічна Міжнародна екуменічна мирна конвокація збіглася з 40-річчям Гліонської зустрічі 1986 року, коли церкви Північної і Південної Кореї вперше зустрілися й разом причастилися попри поділ. Захід, організований Всесвітньою радою церков, Християнською конференцією Азії та Національною радою церков Кореї був присвячений глобальній темі “Мир у світі та Корейський півострів: Церква як спільнота зцілення, примирення та миротворення”.
Дмитро також зазначив, що окремою частиною досвіду стала сама Корея – країна, де війна формально завершилася не мирним договором, а перемир’ям. Він відмітив особливо відчутний розрив між поколіннями: старше покоління, яке пережило війну, значно активніше говорить про мир і об’єднання Кореї, тоді як для багатьох молодих корейців ця ідея вже не має тієї самої ваги, а майбутнє асоціюється радше з рухом вперед.
Учасники також відвідали Демілітаризовану зону, звідки можна побачити Північну Корею. Пілігримська подорож цією територією, роздуми та спільна молитва за мир стали важливою частиною досвіду конвокації – можливістю побачити, як незавершена війна і розділення країни продовжують впливати на людей та їхнє бачення майбутнього.
Участь у конвокації дала нам змогу пояснити світовій церковній спільноті особливості українського контексту, а також дізнатися більше про досвід колег із Кореї, Палестини, Колумбії, Шрі-Ланки, Філіппін та інших. Ми дякуємо організаторам за запрошення і простір для чесної розмови.
