Церкви й релігійні спільноти від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну відіграють особливу роль: вони не лише підтримують людей у найважчі моменти, а й стають місцем, де фіксуються свідчення про війну. Разом з тим, пам'ять збирають та зберігають і інші середовища – культурні, правозахисні, документаційні, і кожне робить це по-своєму. Воркшоп “Пам'ять у дії” був організований як майданчик, де представники різних сфер могли б почути одне одного і поділитись своїм унікальним досвідом.
Воркшоп відбувся 19-21 серпня у Львові на базі Української баптистської теологічної семінарії (УБТС). Протягом трьох днів учасники та учасниці навчались етично збирати усні свідчення, працювати з історіями втрати й людської стійкості та розробляти власні меморіальні ініціативи.
Програма розпочалась з розмови про богослов'я пам'яті з Дмитром Федорчаком – фасилітатором діалогів і дослідником теології пам'яті в ГО “Діалог у Дії”. У своєму виступі Дмитро звернувся до 7-го та 8-го розділів книги Неємії, розмірковуючи про те, що відбудова стін – це ще не відбудова спільноти, і про те, що пам'ять повертає імена тим, кого легко перетворити на статистику.
“Питання не лише в тому, що ми пам'ятатимемо про війну. Питання в тому, якими людьми нас зробить ця пам'ять”, – наголосив він.
Далі Олеся Яремчук, письменниця, журналістка та програмна кураторка Інституту документування і взаємодії (INDEX), говорила про те, як через історію однієї людини розповісти історію цілої спільноти: “Бо якщо ми не запишемо історії, вони можуть зникнути разом із людьми, які їх пам'ятають”. Разом з Олею Лідовською учасники обговорювали тему “Львів – місто (не)пам'яті”: про те, як місто пам'ятає – і як забуває.
Мілена Ляшенко, співорганізаторка Всеукраїнської премії “Генерація Ніка”, розповіла про премію, що продовжує пам'ять про 18-річну мисткиню Ніку Кожушко, яка загинула внаслідок російського бомбардування Харкова. Премія підтримує молодих митців, які через творчість осмислюють війну, своє життя і майбутнє України.
Саша Довжик, голова INDEX, письменниця й редакторка, говорила про те, що пам'ять – це не лише зберегти ім'я людини, а й продовжити те, що було для неї важливим. Вона згадала Вікторію Амеліну, українську письменницю та дослідницю воєнних злочинів, яка загинула внаслідок російського удару: “Доки письменника читають – він живе”. На Марсовому полі Саша презентувала проєкт “Люди культури, яких забрала війна” – біля могил полеглих учасники говорили не лише про те, як вони загинули, а й про те, ким були, що любили та створювали.
Учасники також ділились власними практиками збереження пам'яті – від прослуховування улюбленого плейлиста загиблої людини до посадження саду чи облаштування дитячого майданчика в її пам'ять – і шукали способи працювати з пам'яттю у власних спільнотах.
Ми щиро дякуємо всім учасникам і учасницям, спікерам і спікеркам за глибоку й чесну розмову! І особливо вдячні нашим співорганізаторам цієї події: INDEX: Інститут документування і взаємодії, Інститут лідерства, управління та коучингу (ІЛУК) та Українська баптистська теологічна семінарія (УБТС).
Окрема подяка міжнародній громадській організації Peace Direct за підтримку, завдяки якій цей воркшоп став можливим.
